Дати кращу характеристику людині чи події годі сподіватись. Народ вже давно це зробив. Залишається тільки дивуватись влучності і точності слів придуманих людьми. Читайте невеличку підбірку  “Прислів’я та приказки. Влучне народне слово”.

Хоч і буває вона болюча, проте нема за неї кращої. Присляв’я про правду.

Правда світліша за сонце.
Топчи правду в калюжу, а все чиста буде.
Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох.
Правда – як олія, скрізь наверх спливає.
Вийде правда наверх, як олива з води.
Правда і в морі не втоне.
Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає.
Все минеться, одна правда останеться.
Ніде правди діти.
Правда суду не боїться.
Хоч гол, так прав.
Правда очі коле.
Що правда, то не гріх.
Правду не сховаєш.
Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ані до порога.
Не шукай у других правди, як в тебе її нема.
Не той друг, хто медом маже, а той хто правду каже.
У нього стільки правди, як у решеті води.
Стільки правди, як у шелягу срібла.
Стільки правди, як у кози хвоста.
Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує.
I за рідного батька правду кажи!
Правда в постолах, а кривда в чоботях.
Правда розмислу не потребує.
Де сила панує, там правда мовчить.
Краще кривду перетерпіти, як кривду чинити.
Коли золото випливає, правда потопає.
Засип правду хоч золотом, затопчи її болотом, а вона наверх сплине.
Біда на світі, коли нема правди!
Пси виють, а місяць світить.
Собака гавка, а мажі йдуть.
Пес бреше на сонце, а сонце світить у віконце.
Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся.
Не на брехні світ стоїть. 
Брехень багато, а правда одна.

Працьовитисть це чеснота. Прислів’я про працьовитих.

Білі руки роботи бояться.
Більше діла – менше слів.
Більше робити, а менше – говорити.
Балаканням роботи не почнеш і не закінчиш.
Без діла слабіє сила.
Без охоти нема роботи.
Без охоти не скоро йдуть до роботи.
Був би початок, а кінець якийсь та буде.
Без початку нема кінця.
Будинки зводять не язиком, а сокирою. 
Була б охота – знайдеться всяка робота. 
Була б охота – буде гарна робота. 
Від діла до діла у кожного своя дорога. 
Так багато діла, що аж голова біла. 
Добрий початок, половина діла. 
Кінець діло хвалить. 
Наліг, як циган на ковадло. 
Очам страшно, а руки зроблять. 
Узялися за діло, як воші за тіло. 
Щира праця мозолиста. 
Бджола мала, а й та працює. 
Діло майстра величає. 
Для нашого Федота не страшна робота. 
Ранній пізньому не кланяється. 
Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися. 
Без труда нема плода. 
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти. 
Де руки і охота, там скора робота. 
Не журись, та за діло берись. 
Яка кроква, така й лата, яка праця, така й плата. 
Взявся за гуж, не кажи, що не дуж. 
Гірко поробиш – солодко з’їси. 
Доки не впріти, доти не вміти.
Хто дбає, той і має. 
Попороби до поту, то й поїси в охоту. 
Без трудів не їстимеш пирогів. 
Білі руки чужі труди люблять. 
Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче. 
Маленька праця краща за велике безділля. 
Праця чоловіка годує, а лінь марнує. 
Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде. 
Не святі горшки ліплять. 
Не навчишся плавать, поки в вуха води не набереш. 
Коли не пиріг, то й не пирожися, коли не тямиш, то й не берися! 
Роботящі руки гори вернуть. 
У вмілого руки не болять. 
Коваль клепле, доки тепле.

Прислів’я про розумних людей.

Свій розум май і людей питай.
Хто людей питає, той і розум має.
Розумному натяк – дурневі кийок.
Розумний не подивує, а дурний не побачить.
Не звання дає знання, а навпаки.
Розуму не позичиш.
Розум за гроші не купиш.
Золото без розуму – болото.
Треба розумом надточити, де сила не візьме.
І сила перед розумом никне.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Що голова, то розум.
Голова не на те, щоб тільки кашкет носить.
Голова без розуму, як ліхтар без свічки.
Хто розуму не має, тому й коваль не вкує.
Не борода робить чоловіка мудрим.
Не учися розуму до старості, але до смерті.
Розумна Парася на все здалася.
Два хитрих мудрого не переважать.
Краще догана мудрого, як похвала дурня.
Чим розумний стидається, тим дурний величається.
Розумний учить, дурень повчає.
Розумний розсудить, а дурень осудить.
Поки розумний думає, то дурень уже робить.
Порожня бочка гучить, а повна мовчить.
Казав Наум: візьми на ум!
Не бійся розумного ворога, а бійся дурного приятеля.
Краще з розумним загубити, як з дурнем найти.
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
Яка головонька, така й розмовонька.
На людей складайся, розуму ж тримайся.
Не бий дубцем, а карай слівцем.
Не пером пишуть, а умом.
Що написане пером, не вивезеш і волом.
По одежі стрічають, по уму проводжають.
Маєш голову, май же і розум.
Ліпший розум, як готові гроші.
Аби розум, щастя буде.
Голова добре, а дві – краще.
До булави треба голови.
Не для шапки голова.
В голову, як у торбу, що знайдеш, те й сховаєш.
Око бачить далеко, а розум ще далі.
Перед розумом, і сила поступається.
Розумній голові досить дві слові.
То головка: там два клало, а третій топтав.

Злі люди не пройшли поза увагою народу. Прислів’я про злість.

Сердите не буває сите.
Злості повні кості.
Від погляду молоко кисне.
Не клади в рот руки без рукавиці, бо відкусить.
Якби міг, то в ложці води утопив би.
Ледве від сімох відгавкалась.
Не з доброї муки зліплений.
Шаленая муха вкусила за вухо.
Надувся, як півтора нещастя.
З’їв би, не посоливши.
Безрогий віл і ґулею б’є.
Сердиться, ніби йому пес ковбасу з’їв.
Сердиться, ніби я йому батька вкрав.
Сама б собі за це їсти не дала.
Сам себе раз у рік любить.
На зло мамці хай ніс відмерзне.
На зло моїй жінці нехай мене б’ють.
По парі пізнати, чим серце кипить.
Якби на кропиву не мороз, вона б іще жалила.
Якби свині роги, весь мир переколола б.
Ну й тиха: постав на воротях і гони череду — не піде.
Кібчик птичка невеличка, та пазурі гострі.
Гадюка як не вкусить, то засичить.
Жалить, як кропива, і колеться, як їжак.
За лучинку знайде причинку.
Баба з кованим носом.
Ядзя з пекла родом.
Сердите, аж у роті чорно.
У сердитого й коліна гострі.
І хороша, і вродлива, тільки шкода, що сварлива.
Серце з перцем, а душа з часником.

Влучне слово гостре як бритва.

Аж у п’ятах похололо.
Аж шкура на ньому горить.
А щоб тобі копа літ!
Багатий, як пес на блохи.
Багато, хоч греблею гати.
Бачив, як свої вуха.
Бачив, як свою потилицю.
Береться за діло, як п’яний за тин.
Б’ється, як риба об лід.
Бий його лиха година!
Бий його морока!
Бовть, як дурень у воду.
Бодай тобі добро було!
Боюсь, як торішнього снігу.
Брехач, як деркач: усе дерчить.
Бреше, аж пальці знати.
Бреше, як гребінцем чеше.
Вашими устами мед пити.
Вбився у ріст, як заєць у хвіст.
Величається, як заєць хвостом.
Вертиться, як в’юн в ополонці.
Вмішалася, як середа в тиждень.
Виріс, як кіт навсидячки.
Вирядилась, як свиня в наритники.
Вискочив, як Кузьма з маку.
Водить очима, наче злодій по ярмарку.
Вчепився, як рак.
Ганяють, як зайця.
Гарна дівка, як маківка.
Гарна, як свиня в дощ.
Гарно, як теляті в мішку.
Говорить, мов клоччя жує.
Гризе, як ржа залізо.
Делікатний, як панський хорт.
Дере голову, як попова кобила.
Дивиться, як собака на висівки.
Дивиться, як теля на нові ворота.
Дивиться, як чорт на попа.
Дівочий вік, як маків цвіт.
Дметься, як жаба на кладці.
Допавсь, як кіт до сала.
Дурний, як Пень.
Дурний, як сім свиней.
Жвавий, як рак на греблі.
Життя, як собаці на перелазі.
Забив, як ведмедя жолудь.
Зав’яз у боргах, як собака в тину.
Заліз, як муха в патоку.
Заспівав, як порося у тину.
Захистив, як вовк овець.
Збирається, як свекор до пелюшок.
Звивається, як пес у сливах.
Здібний, як віл до карети.

Головне багатство людини – здоров’я. Приказки.

Найбільше багатство – здоров’я.
Держи ноги в теплі, голову в холоді, живіт в голоді – не будеш хворіть, будеш довго жить.
Держи голову в холоді, ноги в теплі, проживеш довгий вік на землі.
Було б здоров’я – все інше наживем.
Добрі жорна усе перемелють.
Аби зуби, а хліб буде.
Здоровому все здорово.
Не здужає третього хліба з’їсти.
Старому та слабому годи, як малому.
У кого болять кості, той не думає в гості.
Здоровий, як циганова коняка: день біжить, а три лежить.
Гнила дошка цвяха не приймає.
Здоров’я входить золотниками, а виходить пудами.
Як нема сили, то й світ не милий.
Поганому животу й пироги вадять.
На похиле дерево й кози скачуть.
Скрипливе дерево довше росте.
Плохеньке порося і в петрівку мерзне.
Хоч мале, та вузлувате.
Подивись на вид та й не питай про здоров’я.
Здоров’я маємо – не дбаємо, а стративши – плачем.
В здоровому тілі – здоровий дух.
Як на душі, так і на тілі.
Бережи одяг, доки новий, а здоров’я – доки молодий.
Без здоров’я нема щастя.
Гіркий тому вік, кому треба лік. 
Весела думка – половина здоров’я.
Здоровий, як вірьовка всемеро.

.

Балакуни – це знахідка для лихих людей. Присв’я про балакучих.

Балакуни – це знахідка для лихих людей. Присв’я про балакучих.

Торохтить Солоха, як діжка з горохом.
Чисто бреше — і віяти не треба.
Вдача собача: не брехне, то й не дихне.
Не бачила оком, то не бреши язиком.
Брехати – не ціпом махати.
Пес бреше, бо співати не вміє.
Два брехуни одної правди не скажуть.
Поневолі баба клянеться, коли бреше.
Се ще вилами на воді писано, а граблями скороджено.
Чи чорт видав, щоб ведмідь щебетав?

Хто уміє брехати, той уміє і красти.
Брехали твого батька сини та й ти з ними.
За погані речі треба бити в плечі.
Поганий дзиґар одно показує, а друге б’є.
Брехливу собаку чути здалека.
Бреши, та знай міру.
Збреше і оком не зморгне.
Брехач з мухи слона зробить.
Як маєш збрехати, то краще змовчати.
Брехні слухають, а брехунів б’ють.
Таке говорить, що й собака з маслом не з’їсть.
В закритий рот муха не влетить.
У вола язик довгий, та говорить не може.
Співай, дядьку, вона довга!
Учений шпак говорить всяк.
Розказав Мирон рябої кобили сон.
Шкіра на чоботи, язик на підошви.
Це там, де рябі ворота, новий тес.
Верзе, що й купи не тримається.
Стільки наговорив, що і в шапку не збереш.
Банделюки гне, а ляси точить.
Язиком вихати – не ціпом махати.
Плете, що слина до губи принесе.
Наговорив сім міхів горіхів, гречаної вовни, та всі неповні.
Говорила небіжка до самої смерті, та все чортзна-що.

Знаєте інші прислів’я, або приказки? У Вас є чим доповнити колекцію? Присилайте на адресу: mt0503389339@gmail.com